Пн - Пт 09:00 - 18:00
  • UA
  • RU

Непередбачувані та неймовірні пригоди податкових накладних

Пригоди податкових накладних

Невгамовна фантазія фіскального органу щодо причин відмови у реєстрації податкових накладних вражає! І підприємець може вважати себе щасливцем, якщо на відіслану для реєстрації податкову накладну хоча б отримає в межах зворотнього зв’язку квитанцію із зазначенням причини зупинення реєстрації чи відмови у ній. Проте, як доводить практика, іноді контролюючий орган навіть про це забуває..

Але забути – забуває, а от відмовлятися від проведення камеральної перевірки –  точно не в тренді. Не важко здогадатися, що логічним продовженням перевірки стають  податкові повідомлення-рішення з нарахованими штрафними санкціями за пропуск граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН…

На щастя, судова практика все ж дотримується здорового глузду та залишається на стороні платника податків, тому це саме та ситуація, коли за справедливість варто боротися!

Проте сам факт допущення таких дій зі сторони контролюючих органів, залишається неприємним та незрозумілим. Так, здавалося посадові особи-працівники контролюючих органів мали би виконувати свої функційні обов’язки, покладені на них від імені держави, але натомість їх робота чомусь подібна не на роботу розумних homo sapiens, а скоріше на бездумні алгоритми: взяв-зробив-відправив (стадії «подумав» та «проаналізував» тут відсутні) і на механічне нарахування штрафу та винесення ППР.

Спробуємо уявити стандартну ситуацію, яка неодноразово траплялась у численної кількості платників податків, – до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, ними подано запит в електронному вигляді на реєстрацію податкових накладних, але не отримавно квитанцію про прийняття або неприйняття податкових накладних. Як люди розумні та обізнані з нормами законів, такі платники вважають, що в силу приписів ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надалі, зачекавши деякий час та зрозумівши, що швидше за все реєстрація так і не відбулась, – платник податків повторно реалізовує своє право на реєстрацію тих же податкових накладних (тому що діватися нікуди, і реєструвати таки потрібно).

Орган же ДФС бачить у таких діях платника податків банальне порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН і на підставі зазначеного ініціює камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами якої складає акт про результати такої перевірки та винесить податкові повідомлення-рішення, якими нараховує чималенький штраф. Щодо первинної подачі податкових накладних на реєстрацію і відсутності реакції зі своєї сторони контролюючий орган з тих чи інших причин стає «сліпим».

Проте, найнеприємніше те, що ні заперечення на акт перевірки, ані оскарження ППР в адміністративному порядку, не приносять жодних результатів, бо домогтися істини в податковому органі мабуть те саме, що «достукатися до небес» – з області фантастики.

Посилання на реальні факти та чинне законодавство і підтверджуючі тому матеріали – абсолютно нічого не може поколихнути направлену в одну сторону точку зору посадових осіб контролюючого органу. Розгляд заперечень стає схожим на спілкування з трьома відомими мавпами «не чую-не бачу-не говорю».

У такому випадку платнику податків залишається лише звертатися до суду.

Оскарження рішень в адміністративному та судовому порядку – звертайтесь!

Зазначені обставини неодноразово досліджувались судами, та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/2219/16 (К/9901/40851/18) була висловлена позиція, що підтримує платника податків, якому неправомірно нараховано штраф, ігноруючи при цьому прямі норми чинного законодавства України.

Зокрема, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, Верховний Суд зазначає у вищезгаданій постанові від 26.06.2018 у справі № 806/2219/16 (К/9901/40851/18), що «… податкову накладну №3/2 від 30.12.2015 (сума ПДВ 1915932,47 грн.) та податкову накладну №2/2 від 29.12.2015 (сума ПДВ                        401780,21 грн.) було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.01.2016, тобто в межах строку, визначеного Податковим кодексом України.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, з 04.01.2016, ТОВ «Полоне – Агро» не було отримано квитанцію про прийняття або неприйняття податкових накладних, а тому в силу приписів статті 201 було переконано в тому, що податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На переконання відповідача, вказані податкові накладні було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних лише 15.01.2016, тобто з порушенням строків, визначених податковим законодавством України.

Однак, як з’ясовано судами, 15.01.2016 позивачем було здійснено повторну реєстрацію податкових накладних №2/2 від 29.12.2015 та №3/2 від 30.12.2015, оскільки покупець – ТОВ «Агропросперіс Трейд» не зміг отримати в Єдиному реєстрі податкових накладних повідомлення про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що запит на реєстрацію податкових накладних №2/2 від 29.12.2015 та №3/2 від 30.12.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних ініційованих ТОВ «Полонне – Агро» від 04.01.2016 є тотожним ініціації зазначених накладних 15.01.2016. Отже, позивачем було вчинено ті самі дії щодо реєстрації податкових накладних як 04.01.2016 та і 15.01.2016 з тією лише відмінністю, що подані до реєстрації 04.01.2016 податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з невідомих позивачу причин, оскільки квитанцію у відповідності до абз. 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Полонне – Агро» не отримувало.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові накладні №3/2 від 30.12.2015 та 2/2 від 29.12.2015 були зареєстровані 04.01.2016, тобто в межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України».

Іноді буває ще цікавіше, наприклад, коли у квитанції, що надійшла за результатами обробки податкової накладної, контролюючий орган зазначив, що прийняття документів у даний період зупинено у зв’язку з проведенням технологічних робіт. А зареєструвавши таку накладну на наступний день, контролюючий орган просто звинуватить платника податків у тому, що він зволікав 15 днів, а тому по його ж (платника) вині граничний термін порушено. «Залізний аргумент» контролюючого органу у цьому випадку – не варто відкладати роботу на останній день! Порада хороша, дедлайнів ніхто не любить, але ж .. але ж це суперечить нормам чинного законодавства України, чи ні?

Аналізуючи судову практику в ЄДРСР можна знайти ряд судових справ, де досліджувались аналогічні обставини, зокрема, зазначене висвітлено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі № 810/3706/17 та  постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 у справі №820/4850/17 тощо.

Суди у своїх рішеннях зазначили, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі – податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних   визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі – Порядок №1246).

Пунктом 2 Порядку №1246 передбачено, що внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі – реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до   пункту 200-1.3статті 200-1 ПКУ (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених   пунктом 201.1   статті 201 та/або   пунктом 192.1   статті 192 ПКУ.

Отже, проведення технологічних робіт не належить до визначених пунктом 9 Порядку № 1246 причин для відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації.

Також позитивним моментом є той факт, що на стороні платника податків з даного питання стоїть і ЄСПЛ.

 

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно з п.п. 71, 73, 74 Рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків (див. рішення у справі ОСОБА_2 проти Хорватії (Lelasv. Croatia).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обовязок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див. рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Othersv. Romania), п. 38).

Як бачимо, суд підтримує та чує аргументи платника податків. Проте, дедлайни є дедлайнами, а по цьому мораль  «сей басни такова»:  можливо дійсно краще не відкладати справи на останній день і робити все завчасно?

Залишити відповідь

Увійдіть або заповніть поля нижче. Ваш e-mail не буде опублікований. Обов'язкові поля позначені*