Актуальні питання визначення розрахункового часу евакуації людей з будинків та споруд на етапі експлуатації об’єктів

юридичний супровід бізнесу

З 2015 року набрали чинність Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2014) (далі – Правила), затверджені наказом МВС України від 30.12.2014  № 1417, зареєстрованим в Мін’юсті України 05.03.2015 за № 252/266971.

Зазначений нормативно-правовий акт має низку відмінностей у порівнянні з НАПБ А.01.001-2004, що втратив чинність.

Враховуючи актуальність тематики, у статті розглянемо вимоги, які стосуються забезпечення безпечної евакуації людей при пожежі.

Так, пункт 2.23 розділу ІІІ «Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів» Правил визначає, що кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати вимогам будівельних норм (у тексті пункту наводиться перелік таких будівельних норм).

Пунктом 2.29 розділу ІІІ Правил встановлено, що сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, котрі не можуть зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок (у тексті пункту наводиться перелік відповідних будівельних норм).

Таким чином, наведені положення НАПБ А.01.001-2014 встановлюють необхідність дотримання нормативних вимог будівельних норм до шляхів евакуації та евакуаційних виходів для об’єктів, що експлуатуються.

Разом з цим пункт 2.33 розділу ІІІ Правил містить положення наступного змісту: «Для об’єктів IV та V категорій складності згідно з
ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва» слід визначати розрахунковий час евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 «Пожарная безопасность. Общие требования».

Спершу визначимося зі сферою дії вищенаведених норм.

Розділ 1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва» визначає, що цей стандарт установлює вимоги та рекомендації щодо визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва і призначений для застосування замовниками та проектувальниками, розробниками будівельних норм та стандартів, експертними організаціями; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, зазначений стандарт поширюється на об’єкти будівництва і визначає коло осіб, для яких рекомендовано застосування його вимог, зокрема – замовників будівництва та проектувальників. Таким чином ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 не передбачений для застосування під час експлуатації завершених будівництвом об’єктів.

Відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 категорія складності об’єкту будівництва приймається на підставі визначеного класу наслідків (відповідальності). Встановлено три класи наслідків (відповідальності) – СС1, СС2 та СС3 та п’ять категорій складності – І, ІІ, ІІІ, ІV та V.

Виходячи з таблиці А.1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 до V категорії складності об’єктів будівництва належать будинки, будівлі, споруди, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури з визначеним класом наслідків (відповідальності) СС3 (значні наслідки). До ІV категорії складності об’єктів будівництва належать будинки, споруди та ін. з визначеним класом наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки) з певними обмеженнями щодо характеристики можливих наслідків. Так, граничною межею віднесення об’єктів будівництва до ІV категорії складності є прогнозована можлива небезпека, що може бути створена внаслідок відмови будинків, будівель, споруд, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, для здоров’я і життя 300 і більше осіб, що постійно перебувають на об’єкті, 500 і більше осіб, що періодично перебувають на об’єкті, для життєдіяльності 10 000 та більше осіб, які перебувають зовні об’єкта, а також обсяг можливого економічного збитку 15 000 та більше мінімальних розмірів заробітної плати.

Також, до V категорії складності, відповідно до п. А.2
ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, належать об’єкти, зазначені у Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, об’єкти, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, а також які є такими, що відповідно до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» несуть реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

При цьому слід зауважити, що відповідно до вимог пунктів 4.1 та 4.2
ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 категорію складності об’єкта будівництва на підставі класу наслідків (відповідальності) визначають, якщо об’єктом будівництва є окрема будівля, будинок, споруда, лінійний об’єкт інженерно-транспортної інфраструктури. Категорію складності об’єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, будівель, споруд або лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, визначають для об’єкта будівництва в цілому. При цьому категорію складності об’єкта будівництва зазначають у завданні на проектування, використовують для визначення стадійності проектування та розраховують під час розроблення проектної документації.

Після наведеного вище витягу з вимог стандарту доцільно зупинитись на їх практичному застосуванні на етапі експлуатації об’єктів з метою дотримання вимог п. 2.33 розділу ІІІ НАПБ А.01.001-2014.

По-перше, можливе виникнення деяких складнощів, пов’язаних з відсутністю у суб’єкта господарської діяльності (власника будинку, споруди) проектної документації, або наявності проектної документації, що розроблялася до часу запровадження на території України розподілу об’єктів будівництва за категоріями складності.

По-друге, в разі застосування вимог ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 до будинків та споруд, що експлуатуються, можливе виникнення ускладнень у зв’язку з визначенням меж об’єкта будівництва. Наприклад, один багатоповерховий житловий будинок може належати до ІІІ категорії складності, а група таких будинків з об’єктами інфраструктури, що зводилися одночасно за одним проектом в межах одного об’єкта будівництва, – до ІV або V категорії складності. При цьому на етапі експлуатації майнові права на окремі будинки та споруди можуть належати різним юридичним особам.

По-третє, з класифікаційних ознак належності будинків та споруд до ІV та V категорій складності, що наведені у ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, до таких об’єктів можуть бути одночасно віднесені торговельно-розважальні та офісні центри (за ознакою створення можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які постійно або періодично перебувають на об’єкті), автозаправні станції та комплекси (за ознакою віднесення до об’єктів підвищеної небезпеки), а також, формально, будь-який об’єкт, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, розміщений у небезпечних зонах (відповідно до Переліку об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.20.4 № 6).

Таким чином, вимоги щодо необхідності визначення розрахункового часу евакуації людей в разі пожежі у чинній редакції слід одночасно застосовувати як для будинків та споруд зі значною кількістю людей, що можуть перебувати на об’єкті, складними схемами організації евакуації людей, так і для будинків з наявності обмеженої кількості людей та незначною протяжністю шляхів евакуації.

Далі доцільно розглянути питання щодо визначення розрахункового часу евакуації людей за ГОСТ 12.1.004-91.

Так, ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования» визначає поняття «розрахунковий час евакуації» як час руху одного чи декількох людських потоків через евакуаційні виходи від найбільш віддалених місць розміщення людей.

Слід зазначити, що у ГОСТ 12.1.004-91 розрахунковий час евакуації безпосередньо пов’язаний з поняттями необхідного часу евакуації та часу блокування шляхів евакуації внаслідок поширення небезпечних факторів пожежі. При цьому, розрахунковий час евакуації не повинен перевищувати  необхідного часу евакуації.

Розглядаючи поняття «розрахункового» та «неохідного» часу евакуації, слід зазначити, що з 1981 до 1985 року були чинними
СНиП ІІ-2-80 «Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений», які поряд з методикою визначення розрахункового часу евакуації містили вимоги і щодо власне необхідного часу евакуації з приміщень та будинків різного функціонального призначення. У сучасній же нормативній базі України в галузі будівництва необхідний час евакуації людей нормується лише ДБН В.2.2-13-2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди».

Таким чином, отримане значення розрахункового часу евакуації людей з приміщень, будівель та споруд на теперішній час без урахування необхідного часу евакуації, що також має визначатись розрахунковим методом, не є вирішальним і не характеризує спроможність забезпечення безпечної евакуації людей до початку блокування евакуаційних шляхів.

Звісно, розрахунки часу евакуації застосовуються у повсякденні для обґрунтування питань забезпечення безпеки людей у випадку виникнення пожежі у будинках та спорудах, на які не встановлені норми та правила або під час узгодження вимушених відхилень від норм проектування, при проектуванні висотних будинків умовною висотою понад 73,5 м, при визначенні часу функціонування систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей від резервних джерел живлення тощо, але ці заходи, як правило, виконуються на етапі проектування.

Підсумовуючи наведене можна дійти наступних висновків:

  1. Поряд із встановленням необхідності дотримання вимог будівельних норм у частині забезпечення евакуації людей, НАПБ А.01.001-2014 додатково обумовлює необхідність визначення розрахункового часу евакуації людей з будинків та споруд IV та V категорії складності.
  2. Сфера дії ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 не поширюється на етап експлуатації об’єктів ні за об’єктом нормування, ні за колом осіб, для застосування якими призначений цей стандарт.
  3. До IV та V категорії складності можна одночасно віднести як будинки зі значною кількістю людей, що перебувають у них, так і об’єкти з незначними площами та обмеженою кількістю людей. Також можливі ускладнення у визначенні категорії складності для об’єктів, на які відсутня проектна документація, або об’єктів, що були спроектовані до введення класифікації об’єктів будівництва за категоріями складності.
  4. Визначення розрахункового часу евакуації без узгодження з необхідним часом евакуації людей має обмежене практичне застосування навіть на етапі проектування, а за умови дотримання вимог будівельних норм на об’єкті, що експлуатується, – вбачається недоцільним.

Таким чином, вимогу пункту 2.33 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні на теперішній час слід вважати спірною, а практичне її застосування може бути визнано доцільним після введення, поряд із нормативними, ризик-орієнтованих підходів щодо забезпечення рівня безпеки людей, тобто можливості виконання у повному обсязі вимог будівельних норм, або, у разі відхилень від норм проектування чи відсутності відповідних норм, визначення рівня пожежного ризику.

Є питання? Задавайте їх прямо тут, або пишіть чи телефонуйте нам!

Вас можуть також зацікавити

Представництво інтересів у судах... Запорукою успіху у вирішенні судового спору є розробка правильної стратегії та тактики, обгрунтованість правової позиції, впевненість у своїх діях і в...
Новели проекту Кодексу адміністративного судочинст... Відбувся круглий стіл “Новели проекту Кодексу адміністративного судочинства” Представники компанії взяли участь у круглому столі «Новели проекту Код...
Допомога замовникам будівництва та суб’єктам... На етапі проектування, будівництва та реконструкції об’єктів: - надання консультативної допомоги щодо застосування проектних рішень з пожежної, тех...
Рейдерство. Запобіжні заходи та протидія... Найчастіше під рейдерством розуміють захоплення підприємства, тобто незаконне отримання доступу до управління підприємством та розпорядження активами ...